Жінка – кохання,
Що без вагання
З рання до рання
Роки і роки.
Жінка – то вІрші,
А, може, віршІ?
Що з космосу, з тиші
Мені прошепочуть
Ледь чутно зірки.
Жінка - то квіти?
Кожна – сонет,
Котрий читати
Треба уміти –
Якщо неписьменний –
Залиш.
Жінка – вірші
Завжди на межі…
Святії і грішні,
Високих вищі.
Два в одному.
Основа дому.
Живі скрижалі,
Святі граалі,
Початок долі і життя…
То хто вони?
Ніхто не знає
Ще і сьогодні до пуття.
Балада про вiршi
© Copyright: Николай Супличенко, 2022
Свидетельство о публикации №122022101774
Свидетельство о публикации №122022101774
Рецензии