Коли Ван Гог у душi

Знову дощ. Як з картини Ван Гога
Завитушками всіяно небо.
Я б хотіла відрізати вухо,
Щоб не чути брехні, а плацебо
Не сприймати за ліки від кулі...
Й наче соняшник, стинають душу...
Але всесвіту очі безмежні
Бачать крони, і глибш од коріння,-
Скрізь, де все вже для мене померло...


Рецензии
Привет, Диночка! Почув вирши! Дуже ниж гаразд... Удач, дорогая!

Валентин Корнев   24.02.2022 23:49     Заявить о нарушении
Спасибо, Валентин!

Диана Гудолл   05.03.2022 23:30   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.