Я ще трішечки почекаю,
І не буду панікувати...
Ти, здається, мене не знаєш,
А, здавалося, так багато
Вмієш, робиш і розумієш,
І достатньо би, навіть, мовчки,
Щоб без слів об'єднати мрії,
І відравити десь у Космос…
Говори, не мовчи, я слухаю,
Але чути тебе відмовляюся!
Та стіна була незворушною,
Я з тим холодом не вживаюся.
Не шукай в мені інших вражень,
І не станеться з нами дива,
Вечір, зорі, все так прекрасно,
І без тебе я вже щаслива.
Розлітаються сни по світу,
Розставляють зірки-світила.
Лише трішечки потерпіти...
І я знову розправлю крила!
20.02.2022
© Inna Омут, 2022
Розправлю крила
© Copyright: Инна Омут, 2022
Свидетельство о публикации №122022005403
Свидетельство о публикации №122022005403
Рецензии
