В мiсячнiм сяйвi
Місячним сріблом убравсь і чарується ліс,
Тихо хлюпоче під берегом хвилею,
Річки замріяний плес.
Зачарувалися очі красою ,-
Темною нічкою, у сріблі річкою
Лісом і полем,
В місячнім сяйві стежкою-стрічкою
що в'ється легко берегом, садом,
До того дому та до порогу,
Мимо тополі що край села стала
І проводжала мене в дорогу.
Там моя доля й душа зростала,
У краю ріднім, в степах широких,
Лилася пісня тягучим медом , пливла під сонцем над полинами.
Їй відкривала дитяче серце і в піднебесся душа злітала,
А утомившись гойдалась в снах,
В терновім гіллі старого саду,
Що цвітом білим квітнув в розмаї.
Там виглядала перше кохання,
Жаль, не тобі була моя пісня.
Ходили в різних краях стежками,
Над нами небо зоряне висло,
Воно одне нас в той час єднало.
Ось і тепер в зорянім возі
Їду до тебе Чумацьким шляхом.
В думках цілую , душа в тривозі,
Зустрінь коханий щастя заплакане.
Свидетельство о публикации №122021906105