В зграй заочі,
Там де людей нема.
Де вороги -
То ліпші друзі.
Де все завжди
Сама, сама..
В розчинену фіранку
Сонце сяде..
Боже, який ти гарний світ створив..
Рожеве, золотаве небо.
Так безглуздо
Пропити день..
А в келиху вина:
Гіркий полин від сподівання.
Невже навіки все уйде?!
Сідає сонце..
З ним зникає прощення,
Та каяття.
В зграй заочі.
Де вороги?
Де друзі?
Невже навiки все уйде?!
© Copyright: Леся Краснодубец, 2022
Свидетельство о публикации №122021807723
Свидетельство о публикации №122021807723
Рецензии