Вогник вiри не згаса

Що знову хоче та орда?
Невже своїх земель їй мало?
Чому на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?

За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощить іконостас…
Які думки цей збрід плекає?

Неначе кістка, ця земля,
Впоперек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж диба ця мерзота встала.

Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Господь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.

Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.

Її не спалить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Господь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.

Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Господь Вкраїну нам врятує.

Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.

Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.

Чому біда спіткала нас?
Чом нас ненавидить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша злота!

18.02.2022 р.