Ти так привик, вона тебе кохала,
Зі своїми справами з кожним днем тебе втрачала,
Тобі повторює одне і те ж,
Але ти не розумієш, і за грошима йдеш.
Не дарував ти квітів і не казав, яка ж вона красива,
Усе робила, щоб був лише з нею щасливим,
Топтав ти кохання, казавши "люблю",
А на вихідних кричав і залишав її одну.
А їй так хотілося підтримки і уваги,
Щоб сміялись і розмовляли до ранку,
Але лягаючи бачила твою лиш спину,
Не розуміючи, чи щось можна змінити чи це вже кінець романтичної драми.
Вона за тобою і в вогонь і в воду,
Не залишить, не кине і буде міцно тримати за руку,
Хоч між вами сварки, недорозуміння, скандали,
Поплаче і обнімає сильніше, щоб бути поруч тільки з тобою.
Знав би ти, скільком вона серце розбила,
Не знала, що буде, але насправді нікого не любила,
Вірна, щира та тільки одна,
Цінуй, бо втратити її ти можеш на РАЗ, ДВА.
Кохання
© Copyright: Виктория Тернер, 2022
Свидетельство о публикации №122021800374
Свидетельство о публикации №122021800374
Рецензии