А буває, коли в душі тиша оживає…
І коли в житті таке буває,
Ти прислухайся до тиші і спинись.
В тиші цій сюжети оживають,
Щось неначе просить - схаменись.
Постривай, не поспішай, повільно
Подивись із тиші на життя.
Кожен день біжиш, мов божевільна,
Без сумлінно час втрача,
Без каяття.
Цілий день кипить - сімя, робота,
Хто зна що іще життя несе?!
Все до серця, все твоя турбота.
Де той час знайти на це усе?
Розділити смуток або радісь
З тими, з ким душа горить,
Придушить похмурість, млявість
І вершини гір усих скорить.
Та щасливо безтурботно жити,
Міцно так тримаючи маршрут,
Легковажність думки загасити,
Не зтягнувши на душі хомут.
Тож прошу себе я, схаменися,
Заспокойся і частіше мрій.
Ненадовго просто зупинися,
Відтворивши в тиші спокій свій.
Спинись
© Copyright: Ольга Литвиненко-Мальована, 2022
Свидетельство о публикации №122021405886
Свидетельство о публикации №122021405886
Рецензии