Нет назад дороги
Так хочеться повірити в це чудо,
А раптом я знов це загублю?
Тоді прийдеться вийти в люди.
Фальшиві посмішки в очах
Моїх, а я тону, здається, в річці...
Але вже зник минулий страх -
Вона мені немов сестричка...
Тону повільно...На очах у всіх
Там, де, немає допомоги.
Я чую зараз тільки сміх,
Назад нема дороги...
Весна 2015 г. номер 304
Свидетельство о публикации №122021200954