До Вищого Ума

   Поема


         Пресвятій Трійцй
         і Пресвятій Богородиці
         з благоговінням, в трепеті
         присвячується


1

Бог, Він трима безцінну
           касу
додати мені часу?
сміливо мене взяти з часу?
серце моє в сльозі
я вивернувсь
і от опора безіменним —
                весь серце...
а я вам підкажу: це не про мене,
                все не про мене...


цей луг — й метелики!
ось мул — й дитинні ноги й сміх
                і не за щось
                і грім так легко — і
                сліди від ніг —
          за що так в вічність стелені??
любов сердець й білі метелики
                чомусь
                метелики
                у слід
         — хмари
                білих метеликів...
З любовю легко!
та й пурхають метелики —
          метелики!
любов і вічність
         і то сліди
                у вічність встелені!
й в дитинстві ми є велети!!
добре як з серцем.
Бог єсть у серці??
А хто в дитинство —
          в серці з Богом.


2

О Несподіваний! Вся крутизна!
У Тобі, Отче,
знань та й знань:
псалмів я ще не знав
й не написав,
а Ти їх прочитав!!!
«Ось ти — це ти сильніший за устав.
От — велич.»
Та я нічого ще не знав,
лиш чув й возтрепетав...


Невміти!
Є ... незрозуміле?
Треба не вміти,
а серце... і стояти,
бо
це Отець усіх сердець!!!


Й під пуловерами — щоб не диміти
і щоб в печерах
не пропали сталагміти,
але пищали доломіти!..
Я не пищав —
чи менш
чи більш
сухий палкий Огень
вміщав!!
Тож весь акцент
піднявсь — до
навпроти невідомості Його!
гадаю — аж навпроти
бороди Його!!


То радувався і вжахавсь
вогнелитву
ливар —
не було страху
але було — чого!!
Трійця Свята спинала  в с е!!


3

і правду Божу розяскравлюю!
то мабуть буду скраю
це так як в небі
           я понижче хмари — ходжу
                скраю
бо хмари мов би гумові —
ще й дивляться так на пророче
я в серці  я змолюсь —
           відсунуться
                мов би відпустять
         а в центрі їх —
                і владні
         з поволокою ті
               очі
немов тягнути
               хочуть
та хоч низам полумянійте,
               Отчі доці,
            тут вись із силою
            ума —
            я є —
            мене нема —
            одному є —
            а іншому нема
            а ви не спокушайтеся
            мене нема —
            є Вищий Ум
    і не жартує
          й не валує
блажен вже — той —
                як серцем бачить
а Бога серцем любить й чує!
А в небі
як були хто без ума —
то їх нема.


Нема тих в Бозі —
хто ще в серці без ума!!


4

а що?
але
для посірілого
немає світу —
світу білого!
клац — бемц!
а тут
ще тут комусь
є щось незрозуміле?
Із коконів
сірі метелики
обсіли — сіли в усі телики
і всередині й перед теликами!
та гучно як!


і більш так осіріли... з лихом...
то жодної яскравості...
і зовсім
тихо...



Бог,
Він приніс безмірну
        касу
додати мені часу?
сміливо мене взяти
з часу?
серце в сльозі
і вивернувсь навиворіт —
весь серце
хто безіменний
я є опора — хто
без мене


5

І ми літали
в хмарах —
кому сказать! —
усі без парашутів!..


Крила — ревуть,
потріскують,
о вірте, діти!
Тьма!
й холод
мов в труні!! —
          й куди летіти??
А в президенти совки всовували
         партійних алкоголіків
         це ж нині наркоманів —
         ці й далі
         шалапути.
А наші гинули,
в морі топилися —
хмарами втягнені!!
             і з парашутами
        з хмар випадали
                й напівроздягнені від жаху!
                й без парашутів


А вийдеш в вишині — де
                вже земля як карта
о вірте, діти, вірте,
десь збоку хмари вийдеш —
                не за вітром! —
ох — і яка картина!!
світ п’є
голубизну —
й сонячна кварта!!


там слуха й Бог
а Його чисте п’єш
наскільки є живий
(нас звали ангелами)
як чоловік (Бог це підтримує!) то
ти правий.


6

Ось час зорить!
— А ви зробили б це самі!
      Окрилення умів!
              Окрилення умів!
                Окрилення умів!
Свіже повітря! —
Бог подав.
А ви самі —
     собою
     станьте...
Собою стати — це щасливим стать!!
Це те ж: прорватися —
                до самосебності!
Собою стати.
Закінчили! — лиш
               до самого себе.
Як я — вже на землі!
Ви теж — ще на землі!
Щасливим стать! — Самим собою на землі.


Обов’язково на землі! –
А грім і блискавка! —
               є
             щастя вже й на Небі:
        радію я за вас на Небі,
        радіють всі —
        за перемінених — на Небі!
Були ви на землі — зійшли на Небо.


Були душевними —
стали духовними,
тож кінь з крильми летить — на Небо!!
саморухливість
і самодвижжя:
окрилює і Бог саму потребу!..
(ви — зрозуміли?..!)
Бог!! —
прямо вас любить
простить — цілує...
ліпше за батька й матір дасть, що треба!!


7

Дозвольте собі стать щасливим!!
Чому церковний я поет?
Як не волатиму
          до всіх —
        до всіх планет? —
вони ж послушливі...
їх виверну по вірі, так, по вірі...


...Отця забудуть
і Його повітря
і Його Небо й сонце
й в зорі — безконечний простір!!
не матимуть —
         чу! напалм! —
   ні в хаті, ні в душі віконця...
хмарами скриють небо...
запалять і планету
              аби спаплюжити  — людину...
так щоби в бункери —
і вже читать інет...


но — аби лиш — не відірватись
                від інету...
Будьте щасливими!!
Спочатку — в волі!!
    в волі на це 4, 5 секунд...
і ось рахунок
Ви звільнені —
і Богом і поетом.


Як бачите,
Бог сходить і під землю!..


8

Тоді я вчув: «Коли б то тайнам чистим
Навчав би зрозуміло богослов,
То не було б чого робить софістам.»*

* - Данте (Рай. Пісня 24)

09.02.2022, свято основи Церкви — Іоана Золотоустого,
10.02.2022, свято перенесення мощів
святого Єфрема Сиріна