Монолог Гамлета на украинском языке

Тривать, чи  не тривать - завжди загадка.
Той найшляхетніш, чья  душа приймає
Уколи стріл огидної фортуни,
Чи, хто встромляє меч у вири лиха,
Щоб в сутичці покінчИть. Почить, дрімать.
От і усе. Казати: уві сні потонуть
Ці муки серця, безліч катаклізмів,
Властивих  тілу. І фіналу цього
Благати в Бога.  Тож смерть це сон.
Заснути, бути у світі мрії - тобі раптом:
Якиі мрії  дасть останній сон нам.
Коли ми кінемо навіки нашу шкіру?
Ось де запинка, щодо цього
Біда безсмертна.

Хто б прийняв хлист, щоденість нехтування,
Дур владного, образу від гордині,
Кохання зради  шок, волинку суддів,
Чинуш цинічність, їдкі глузування,
Над тим, хто благородства ідеал,
Коли б міг підвести собі  кінець
Своїм  кинджалом. Хто б тягався з тюком,
Бурча, потія, тяжіючась  бУттям,
Якщо є страх чогось-то після   смерті:
Терра Інкогніта,звідкИля тлінний
Ходок не повертався, гальмує дух,
Схиляє вибрати сучасні біди,
Чим відлетіти к іншим, невідомим.
Свідомленість породжує в нас трусів,
А удальства усі природні фарби
Змиває в блідість розум.
Всі починання мужності та шансу
Пускають взад свій напрям,
Втрачая назву дії. - Привіт ніжність!
Краса Офелія! Німфо, у твоїх моліннях
Згадай  мої гріхи всі.