***
Часы, минуты я кладу на стол.
Обетов, посулов - ну вот нисколько,
всё тот же серо-бурый фон.
Мне хватит рифм на искренность и честность?
В тумане меркнут капли фонарей...
Предчувствие мне то кричит, то шепчет -
мой циферблат лишь множество нулей.
Мгновенье. Время перешло на завтра...
В нём посвящу кому-нибудь стихи,
придумаю и прочитаю мантру,
(хоть голосом, но до него дойти).
Ведь он в сети - ловушке длинной ночи,
отшельник, взятый в плен простым числом.
Но я теперь ему судьбу пророчу,
сплетя желаний жажду с древним сном.
***
Який там розклад буде на сьогодні?
Години розкладаю на столі,
Обіцянок немає, ані жодних
Яскравостей на вицвілому тлі.
Чи стане рим на щирість, як на сповідь?
В туманності три крапки ліхтарів…
Передчуття шепоче і говорить,
І знов на циферблаті лиш нулі.
Опівніч, час пішов тепер на завтра,
Надумую комусь свої листи,
Придумаю і прочитаю мантру,
Щоб голосом до когось доплисти.
Той хтось в тенетах ночі і мережі,
Самітник у обіймах однини…
А я тоненьку ниточку мережу
В залітнені жагою давні сни.
22.04.21
Джун Рейн
Свидетельство о публикации №122020806075