Лiна Костенко-Коли вже люди обляглися спати-на рус

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Коли вже люди обляглися спати..."

Когда уже все люди крепко спали,
взошла луна, покинув свой ангар,
когда спартанка Киева, не Спарты,
лишь я светила окнами в бульвар, -

тогда из пустоты, из тьмы кромешной,
где башня встала робко на котурн,
мне кто-то душу тихо взял за плечи -
заговорил шопеновский ноктюрн.

Какие-то магические пальцы,
немеющие на каком-то "фа".
Прислушивались...
И боялись фальши.
Так, как боится и моя строфа.

И возвращались, мучились, искали.
За быстротечной славой не гналИсь.
Они ту фальшь порвали, растоптали,
и побелели, так они сплелись.

Никто не знал. Да надо это знать ли,
как повреждает пальцы виртуоз?..
Играть ещё кто не умеет - счастлив.
Он сам себе Шопен и Берлиоз.

Эмма Иванова.
08.02.2022г.

================================

           Оригінал:
    Коли вже люди обляглися спати...
         Ліна Костенко

Коли вже люди обляглися спати,
коли вже місяць вилузнувся з хмар,
коли спартанка Києва, не Спарти,
лиш я світила вікнами в бульвар, -

тоді із ночі, з пі;тьми, з порожнечі,
де зіп'ялася вежа на котурн,
мені хтось душу тихо взяв за плечі -
заговорив шопенівський ноктюрн.

А то були якісь магічні пальці.
Вони німіли на якомусь "фа".
І прислухались...
І боялись фальші.
Так, як боїться і моя строфа.

Вони вертались, мучились, питали.
Вони відклали славу на колись.
Вони ту фальш роздерли, розтоптали,
і аж збіліли, так вони сплелись.

Ніхто не знав. Цього й не треба знати,
як десь ламає пальці віртуоз...
Щасливий той, хто ще не вміє грати.
Він сам собі Шопен і Берліоз.
----------------------------------  Ліна Костенко