А що життя,-
Сплива поволі.
Комусь дістануться квітки,
Комусь колючі гілочки.
Хто знає саме, чому так:
Одному сонце завжди світе,
Хтось на перетину стоїть,
Не в силі зрушить.
Хтось шука:"своєї правди",-
Не знайде і проти вітру все іде.
Якщо прописано усе заздалегідь
У Книзі Долі?
Можливо, лінію зламить,
Закреслити і в очевидь
Змінити карму роду..
Карма..
Той самий дідів оберіг
Що ми руйнуємо щоденно.
У всесвіт надаєм сигнал
І плачем, стогнем..
Все ж бо мало:
Грошей, краси.
На самоті, свою провину відчуваєш
І скупість вчинків подолаєш?
Що змовчав,
Десь, тай не поміг:
Коли можливість таку мав.
І в малодушші зруйнував
Усі стосунки.
То кмітливість,-
На чимсь горбу в рай увійти?
Усе це, знаешь тільки ти.
Так що не скаржся, не тужи
І може сонечко засяє
І на твоїй стежинці лід зійде?
Поквапся, мить..
Життя спливе.
Карма
© Copyright: Леся Краснодубец, 2022
Свидетельство о публикации №122020701852
Свидетельство о публикации №122020701852
Рецензии