знов виникають тiнi предкiв, що забутi
Пусті слова,
навмисне кинута полова,
Де популізм
на недосяжній висоті,
І плаче українська
рідна мова,
Бо серце
захлинається в крові.
Дюма писав
лише пригодницькі романи,
А от Шевченко
прославляв народ…
Хто більше
заслуговує пошани?
Кому від Бога
більше нагород?
Письменників
з’єднати в купі просто,
Та гострий розум
відмітає цей набір,
Бо дуже різного
їх твори зросту,
В Європі
не псують даремно зір.
Знов виникають
тіні предків, що забуті,
І до свободи
доторкається душа,
І ми, цінуючи
досягнення здобуті,
П’ємо за щастя
келих доброго вина!
Київ
Свидетельство о публикации №122020605273