Як прощається сонце – ніхто так прощатись не вміє.
Так палає над обрієм, наче востаннє іде.
Полум'яною смугою кілька годин майоріє.
І, нарешті, безсило у ночі обійми паде.
Скільки я не дивився – і серце щоразу стискалось:
я не люблю прощатись, хоч – сонце ти, хоч – милий друг.
Із закатом разом у душі безнадійно смеркалось.
І хотілось іще взяти день, що минає, до рук.
Взяти час, що минає, до рук, до грудей притулити,
не пускати його, щоб чорнот не боявся в ночах...
Як прощаєшся з часом, так хочеш любити і жити, –
що на сонце дивлюсь, і хай сльози настануть в очах...
Як прощаеться сонце, нiхто так прощатись не вмie
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122020602789
Свидетельство о публикации №122020602789
Рецензии
Доброго дня, Міклош! Я переклала цей вірш на російську мову.
Сподіваюся, що ви схвалите: http://stihi.ru/2022/05/23/5742
З повагою,
Аніта
Анита Карелина 24.05.2022 09:58 • Заявить о нарушении
Сподіваюся, що ви схвалите: http://stihi.ru/2022/05/23/5742
З повагою,
Аніта
Анита Карелина 24.05.2022 09:58 • Заявить о нарушении
Обязательно загляну.
Вынужден выскочить на половинку часика
Миклош Форма 24.05.2022 16:22 Заявить о нарушении
Вынужден выскочить на половинку часика
Миклош Форма 24.05.2022 16:22 Заявить о нарушении