Два роки гіркоти і суму...
Жорстокий вирок для життя...
Він радість боляче знеструмив,
Забрав Тебе без вороття...
Найтяжче Олечкам, Максиму...
Не чують кроків... в самоті,
Не відчувають рук, їх стимул,
Що ніжно обіймали при житті...
Твоя позиція життєва
Ще залишається зразком,
Завжди реакція миттєва
Звучала чітко і без ком.
Твої поради серед ночі,
Коли, рятуючи мене,
Ти говорив: "Це Бог так хоче,
Щоб ти жила ще...біль мине..."
...Нам посміхаєшся на фото,
Яке вкарбоване в граніт...
Ти будеш з нами довго, доти,
Поки і наш зітреться слід...
Памяти Человека Большой души...
© Copyright: Галина Максимова 6, 2022
Свидетельство о публикации №122020504587
Свидетельство о публикации №122020504587
Рецензии