Две Марии

ДВІ МАРІЇ  (про Марию Египетскую)

Жила в Єгипті дівчинка Марія,
Жила, як квітка, рано розцвіла,
В 12 літ втекла в Олександрію,
Любов батьків відринула вона.
І одержима хтивістю кохання,
Жадібність мала до чоловіків,
Вони всі були у Марії владі,
Не встояв перед нею ні один.   
 
І якось, опинившись на причалі,
Де корабель  споряджений стояв,
« Мене візьміть з собою – загукала,-
Всіх  від нудьги  я зможу врятувать!»
Чоловіки, всміхнувшись зголосились,
В дорозі ж веселіше буде їм ,
І ось на курс, вітрила вже напнулись,
У Славне місто Іерусалім.

В Єрусалимі, було Боже свято-
Воздвиження Чеснійшого Хреста,
Який колись знайшли на місці страти,
Спасителя та Господа Христа.
Марія, опинившись в цьому граді,
У Божий Храм рішилася вступить,
Та йшла вона туди не Бога ради,
А щоб когось їй знову спокусить.

Коли Марія в Божий храм входила
Із Богомільним натовпом людей,
Якась висока невідома сила,
Марію відштовхнула від дверей.
Вона ізнов продерлася до входу,
І майже вже у Божий храм ввійшла,
У груди знов, незримий сильний поштовх,
Марія знов відкинута була.

Та так, не зрозумівши що це було,
Вона влилася у людський потік,
І в третій раз  невідома їй сила
Марію не впустила на поріг.
Сердито на всі боки оглядівшись,
Ікону Божу вгледіла вона,
Ікону де, Марія Матір Божа,
Із немовлям зображена була.

І стільки болю виразив той погляд
Що серце де була лише пристрасть
Могло би розірватися від горя
Якщо іконі шану тій не дасть 
Марію наче блискавка пройняла
І зрозуміла враз вона за що
Марія Матір Божа не пустила
Хрест цілувати Сина Божого

І пригадавши все життя гріховне
Як той ланцюг усіх пекельних кіл
Марія з плачем впала на коліна
Під тягарем усіх своїх гріхів
І розпростерши руки на ікону
Розкаялась вона перед Христом
І сльози що текли уже рікою
З души змивали в’їдливе багно   

Життя почати чисте обіцяла,
Вона молила в храм її увіти,
У відповідь Марія, Та, другая,
Немов би дала знак їй -Так іди!
І на душі Марії стало легко
Немовби невагомою була
Марія відчула  боязкість
Безперешкодно в храм вона ввійшла 

І бачить вона Хрест Страждань Христових
Марія бачить як Бог милосерд
До всіх хто з каяттям іде до Нього
Христос що був розіп’ятий за всіх
Вона ішла із храму розумія
Що в цьому світі вже нема її
Тепер уже Марія, Та ,Другая
Побачила її життя новим

І голос, що від образа виходив,
Сказав Марії: «Перейди Йордан,
Якщо смиренність ти у собі знайдеш,-
Тобі блаженний спокій скоро дам».
І виконала всі обітниці  Марія:
В пустелі, сорок років прожила....
Ось так блудниця що з Олександрії
І чистоту, та Св’ятість віднайшла. 


Автор перевода с русского на украинский
Широков А.А. 04,02,2022 г Киев Украина 

ДВЕ МАРИИ

1. Жила в Египте девочка Мария,
Жила, цвела и, рано повзрослев,
В двенадцать лет ушла в Александрию,
Любовь своих родителей презрев.
И одержима ненасытной страстью,
Слыла Мария жадной до мужчин,
И все мужчины были в её власти,
Не устоял пред нею ни один.

2. Однажды, оказавшись у причала,
Где был корабль в дорогу снаряжён,
«Меня с собой возьмите! — прокричала, —
От скуки будет каждый мной спасён!»
Смеясь, мужчины согласились, дабы
В дороге веселее было им,
И в долгий путь отправился корабль
В великий город Иерусалим.

3. Был в Иерусалиме славный праздник —
Воздвиженье Честнейшего Креста,
Который обрели на месте казни
Спасителя и Господа Христа.
Мария, оказавшись в этом граде,
Решила храм Господень посетить,
Но шла она туда не Бога ради,
А чтоб опять кого-то соблазнить.

4. Когда Мария в этот храм входила
С толпою Бога ищущих людей,
Какая-то неведомая сила
Её вдруг оттолкнула от дверей.
Она опять протиснулась ко входу
И вот уже почти туда вошла,
Как в грудь её толкнул незримый кто-то,
И вновь она отторгнута была.

5. Но, так и не поняв, что это было,
Она опять влилась в людской поток,
И в третий раз неведомая сила
Марию не пустила на порог.
По сторонам сердито озираясь,
Икону вдруг увидела она,
Икону, где Мария, Та, Другая,
Была с Младенцем изображена.

6. И столько было боли в этом взоре,
Что сердце, где была одна лишь страсть,
Могло остановиться бы от горя,
Когда б к иконе этой не припасть.
Марию словно молния пронзила,
И поняла она, из-за чего
Мария, Та, Другая, не пустила
Её к Кресту, в храм Сына Своего.

7. И вспомнив жизнь свою в одно мгновенье,
Как цепь порочных адовых кругов,
Мария опустилась на колени
Под тяжестью содеянных грехов,
И распростёрла руки пред иконой,
И каялась пред Богом, не таясь,
А слёзы всё лились из глаз рекою,
С души смывая въевшуюся грязь.

8. И жизнь свою исправить обещая,
Она молила в храм её пустить,
И ей в ответ Мария, Та, другая,
Кивнула словно: так тому и быть!
И обретя в душе такую лёгкость,
Как будто невесомою была,
Мария вдруг почувствовала робость
И внутрь беспрепятственно вошла.

9. И видя Крест Страдания Господня,
Мария поняла, как милосерд
Ко всем, кто с покаянием приходит,
Христос-Спаситель, распятый за всех.
Она из храма вышла, понимая,
Что в этом мире больше нет её…
Теперь уже Мария, Та, Другая,
По-новому смотрела на неё.

10. И голос, от иконы исходящий,
Сказал Марии: «Перейди Йордан,
И если ты смирение обрящешь, —
Блаженное упокоенье дам».
И выполнила свой обет Мария:
Одна, в пустыне, сорок лет жила…
Вот так блудница из Александрии
И чистоту, и святость обрела .



оригинал Светлана Копылова