Сон-398

У селі в дівок до ночі -
Праці - не початий край,
Наробившись, тільки хочуть
Спати, Боже, помагай.

Руки крутить - нема мочі,
Чути біль через безсоння,
Ноги крутить - і помочі
Не діждешся в міжсезоння.

Поле дихає й парує,
Жде міцних мязистих рук,
Та в селі - баби керують,
І один кобель між сук.

Залишивсь в час повоєнний,
На село - один мужик,
Й між бабів став - хоч і плєнний,
Та завидний керівник.

Свиснув - бабським батальйоном,
Керувати не під силу.
Баби дивляться "влюбльоно"
І руйнують дисципліну.

Кожна хоче - увірвати
Член у власне обійстя,
Хоч зігнувшись в полі раком -
Та моргають на бійця.

В конкуренції не вижить,
Як одна на сто бабів,
Як трави густої - нижча,
І тихша - від лайливих слів.

Та мужик - один й не може
Обійти за раз всіх баб,
Вибирає - самих гожих,
Що впадуть кістьми за план.

Ну, а інші - хоч й працюють,
Як обїжджені кобили -
Та лиш мріють, як цілує
Їх омріяний мужчина.

Їм усім по списку - галка -
І один роботодень,
І сон-мрія про маньяка,
Що забрів на поїбень.