Ми i почуття
Невже в обійми хочеш брати,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
Невже чекаєш часу-миті,
Де почуття, як в оксамиті,
Кудись в безодню поринають,
У хвилі ніжності пірнають?
Невже насправді закохався
І в цьому сам собі зізнався?
Чи потонув в п’янкім дурмані,
Як сонце в вранішнім тумані?
Невже в житті ось так буває,
Що ми й не знаєм, що чекає?
Чи талісман ти взяв у руки,
Щоб міг кохать, не знав розлуки?
Невже усе переплелося?
Чому й звідкіль воно взялося?
Чи ти відчув щось таємниче
І це тебе до мене кличе?
Невже щось йокнуло, торкнулось,
І щось в душі перевернулось?
Чи серце щось тобі сказало?
Чи щось думками керувало?
03.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
***
По-різному в житті буває
І ми не знаєм,що чекає.
Одні в п'янкім тонуть дурмані
І потім ходять,як в тумані.
Інші в безодню поринають
І без кінця в ній щось шукають,
І все чекають тої миті,
Де почуття,як в оксамиті.
В житті по-різному буває
І кожен різне відчуває,
Та коли йокнуло,торкнулось
То все в душі перевернулось.
І як насправді закохались
Й самі собі в цьому признались.
То виникне те таємниче,
Яке обох в обійми кличе.
03.02.2022 р.
©Стефанія Терпеливець,2022
ЧОМУ І ДЕ ВОНО ВЗЯЛОСЬ?
Бува по-різному в житті,
Бувають миті золоті,
Що подих навіть аж тамують,
І нами почуття керують.
Чому і де воно взялось?
В душі само якось сплелось?
Дурман п’янкий і насолода,
Неначе долі нагорода.
Та це не марення й не сон,
Це почуття взяло в полон,
І з нього вирватись не хочеш,
Слова кохання все шепочеш.
Про що думки твої тепер?
Що в пам’яті живе? Що стер?
Коханням серце запалало…
Невже мене воно чекало?
Чи хочеш ніжність дарувать
І пристрасть всю відчуть, пізнать?
Чи серце птахою тріпоче
Й мене в обійми взяти хоче?
Скажи мені у чому річ,
Невже торкнутись хочеш пліч?
Про що думки? Про що ти мрієш?
В очах – вогонь, ти пломенієш.
Скажи мені, я хочу знать
Чом почуття не став ховать?..
Нічого з ними ти вдієш –
І це чудово розумієш.
03.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
Свидетельство о публикации №122020404321