Невже в обійми хочеш брати,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
Невже чекаєш часу-миті,
Де почуття, як в оксамиті,
Кудись в безодню поринають,
У хвилі ніжності пірнають?
Невже насправді закохався
І в цьому сам собі зізнався?
Чи потонув в п’янкім дурмані,
Як сонце в вранішнім тумані?
Невже в житті ось так буває,
Що ми й не знаєм, що чекає?
Чи талісман ти взяв у руки,
Щоб міг кохать, не знав розлуки?
Невже усе переплелося?
Чому й звідкіль воно взялося?
Чи ти відчув щось таємниче
І це тебе до мене кличе?
Невже щось йокнуло, торкнулось,
І щось в душі перевернулось?
Чи серце щось тобі сказало?
Чи щось думками керувало?
03.02.2022 р.
Невже?
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2022
Свидетельство о публикации №122020308887
Свидетельство о публикации №122020308887
Рецензии