Донбасс не називайте раем

Що знаєте ви палачі,
Як люди плачуть уночі,
То вбивств дітей ви не творили,
Та марно янкі не хвалили,
На сльози мам вы сміючись,
Народ до раю закликая.
Дитинство згадую колись:
Дитячі сльози. Я не знаю,
Чи є на світі більше зло,
В Донбасі в хатах щоб жило.
Що звірі раєм называють.

Донбас не називайте раєм,
Порушені хатини с гаєм.
В дворі в середині села,
Дітей де мати повила,
З сестрою пісні нам співала,
Своє дитинство поминала.
Про щастя, про любов в гаю,
В хатині нашій  у раю,
Тепер у хаті пекло і неволя,
Така Донбаса стала доля.
Молитись людям не дають,
Дитину юну у могилу,
Війна проклята положила.
В Донбасі плачучи с  дітьми,
Померло щастя. Ну а ми,
Знов залишилися людьми.
Своі лиш лоби поголили,
Країнки сестри - горе вам,
Шо ви катів сьогодні породили.
Для янкі в в світі живете,
У найми кинулись чужії,
У ляхів коси побіліють,
Рабам в наймах умрете.

І стало страшно, як згадаю
Свою хатину край села,
Коли в країні зла діла:
Що ви створили в нашім раї,
На праведній моїй землі!
У раї пекло розвели,
Та бога іншого благая,
Дітей вбивая живете,
Зады у янкі лижите.

Мені здається... сам єси...
А може сам на небесі,
Смієшся боженька, над нами,
Порадившись вчора з ляхами,
Щоб править світом. Подивись:
Садочок рідний похиливсь.
Червоні квіти... Де той, рай!
Нацистів Батечку спитай,
Створилось що у нас в краю.
Там кров і сльози і  хула -
Хула добру! Пусте! Нічого
Святе пропало на землі...
Здається  Тату, що й самого
Тебе нацисти прокляли!


Донбасс не называйте раем.

Родились с детства палачами,
В стране ад днём и ад ночами.
Детей убийства чреву пища,
По Украине стая рыщет.
Плач матерей источник смеха.
Нациста вопль  рожденье греха.
Людей в рай янки зазывая,
Не видите слёз детских. Знаю.
Смеясь язвительно с улыбкой,
Со злобой чёрной и ехидной.
Посеяли бездолья горе,
Лишив народ свободы волю.

Донбасс не называйте раем,
Разбомблены избушки с гаем.
Где люди вспоминают детство,
Друзей, товарищей соседство.
Там песни мать о счастье пела.
Земля горюя оскудела.
Исчезли радости из гая,
Отсутствие в селеньях рая.
В избушке каждой ад, неволя,
Такая у Донбасса доля:
Царит в семействах русских горе,
Подачка европейской своре.
Ребёнка юного в могилу,
Война со злобой положила.
Убийц проклятых недобитых -
Не помолится за убитых.
Исчезло из Донбасса счастье,
Враги посеяли ненастья.
Как можно украинки сёстры,
Страной, чтоб управляли монстры.
Уродов злобных наплодили,
Зверьё из штатов пригласили.
Подались жить в миры чужие,
Россию прокляли впервые.


В сердечке страшно. Вспоминаю,
Творится что в любимом крае.
В Отчизне славной Украине,
Ведут нацисты словно свиньи.
Священную землицу рая,
Гноят сначала и до края.
Детишек насмерть убивают,
И янки угодить мечтают.