Св тобачення!

Я йшла вчора містом,
Летіла сніжинка,
На темній бруківці,
Вона,як пір'їнка.

Назустріч йшли діти,
Ці діти,як квіти.
В очах блиск надії,
В думках світлі мрії.

А далі,йшли "кралі",
У міні й бікіні,
В руках по айфону,
В губах силікон.

За ними з підскоком,
Хтозна-яким боком,
Йшла "парочка бро",
Із серії "сивий,а біс все в ребро".

А поруч за столиком в"модній кафешці",
Сиділа компанія "модних осіб",
У кожного з них,тут,за рогом"по бешці",
Вони "свято вірять" у власний свій "німб".

По вулиці "Панській"йшли два"італьянці",
За руки тримали місцевих дружин,
А ті йшли й"дзвеніли",як срібні дві таці,
Вони ж"відхопили"в Європі"мужчин".
 
Пройшли депутати:-"За все б їх спитати!".
Та поруч із ними "круті охоронці",
Для них усі люди завжди "у сторонці",
Не хочуть на жаль,усі ті депутати,народ та людей за добро поважати!

На них із питанням в очах придивлялись,
Музики,що грали народні пісні.
А в церкві тим часом суддя сповідалась,
Цікаво:-"Що бачить вона уві сні?"

У кожного свій власний світ
В цьому світі,
У всіх свій завіт,
Своя правда в житті.

Та всі ми однаково:-"Божі всі діти!".
Усі на планеті ростем наче квіти,
Проте,кожен сам шлях в житті прокладає,
Своє "світобачення"сам обирає.