Л. Костенко-Заходить сонце за лаштунки лiсу-на рус

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Заходить сонце за лаштунки лісу...":

Заходит солнце за кулисы леса,
и тополя склоняются вдали...
Лишь только вечер опустил завесу -
вселенский цирк зажёг свои огни!

И хоть всю ночь смотри в тот свод ажурный,
в тот свод небесный, где горит Персей,
и где, играя козырьком Сатурна,   
Вселенная вращает карусель.

И ржёт Пегас, и светится Корона,
и Волопас пасёт своих Телят,
пульсируют в сиянье Ориона
шальные сальто Девы и Плеяд.

Летит Нептун, и я с ним налетаюсь.
Не бойтесь, звёзды, я не разобьюсь.
Я тоже прицепилась и катаюсь,
страдаю, мыслю, плачу и смеюсь.

Смотрю - пространство гнёт свои подковы,
туман галактик вижу за плечом.
И кто-то страшный, неизвестный, новый
во тьме Вселенной щёлкает бичём!

И всё кружится в странной круговерти,
само в себе опору находя.
И есть природа. И совсем нет смерти.
Есть разные аспекты бытия.

Эмма Иванова.
03.02.2022г.

================================

           Оригінал:
 Заходить сонце за лаштунки лiсу
        Ліна Костенко

Заходить сонце за лаштунки лісу.
Тополя поклонилась вдалині...
Вечірній обрій опустив завісу -
космічний цирк запалює вогні!

І цілу ніч дивися хоч задурно
у те склепіння, де горить Персей,
жонглює космос бриликом Сатурна,
і Всесвіт крутить всю цю карусель.

Ірже Пегас, виблискує Корона,
і Волопас пасе своїх Телят,
і мерехтять у сяйві Оріона
химерні сальто Діви і Плеяд.

Летить Нептун, і я з ним налітаюсь.
Не бійтесь, зорі, я не розіб’юсь.
Я теж тут причепилась і катаюсь,
страждаю, мислю, плачу і сміюсь.

Дивлюсь, як простір гне свої підкови,
туман галактик бачу за плечем.
І хтось страшний, незнаний, загадковий
в космічній пітьмі цвьохкає бичем!

І все кружляє в дивній круговерті,
саме в собі шукає опертя.
І є природа. І немає смерті.
Є тільки різні стадії буття.
----------------------------------  Ліна Костенко
http://forum.smela.com.ua/viewtopic.php?f=81&t=1451&start=200