Лебедь

Олесь Доля
ЛЕБІДЬ
Чом ти почорнів, білокрилий лебідь?
Може, обпалив сонцем пір’я в небі?
Чи твоя любов наодинці стала?
І тебе журба перефарбувала?..
Де ти пролітав у своїй дорозі?
І чому сльозу затаїть не в змозі?
Винуватий хто, що не в радість воля?
Мабуть, стрівсь тобі горе-цвіт недолі?

Чорнії крила, хмарне світання,
Весни без квіту, ночі в дощах.
Пісня любові лине востаннє!
Я ніби лебідь, тільки не птах…

Одинокий птах, ти чому сумуєш
І дзвінких пісень навесні не чуєш?
- Я б сказав тобі, - ніби він промовив, -
Та моя печаль – не для пісні слово.
Я не дав йому ні тепла, ні ради.
Обірвав струну. Як тепер співати?
Білий день, мов мить, тане знову в небі.
Ген за обрій зник чорнокрилий лебідь…

Чорнії крила, хмарне світання,
Весни без квіту, ночі в дощах.
Пісня любові лине востаннє!
Я ніби лебідь, тільки не птах…
1990-ті рр.


Олесь Доля
(Перевод с украинского Людмилы Марковой)
ЛЕБЕДЬ
Что ж ты почернел, белокрылый лебедь?
Может, опалил солнцем крылья в небе?
Иль твоя любовь одинокой стала?
И на облик твой тень тоски упала?..
Где ты пролетал и устал до дрожи?
Почему слезу утаить не можешь?
Виноватый кто, что не в радость воля?
Может, встретил ты горе-цвет недоли?

Чёрные крылья, в тучах рассветы,
Вёсны без цвета, ночи в дождях.
Песня любви замолчит недопетой.
Как чёрный лебедь, грустен и я...

Ты скажи мне, брат, что ж печалью дышишь?
И весной вокруг песен ты не слышишь?
- Я б сказал тебе, - словно он промолвил, –
Но моя печаль – не для песни слово.
Я не смог ему дать тепла, совета.
Оборвал струну. Как же петь поэту?
Белый день, как миг, тает снова в небе.
Вот исчез вдали чернокрылый лебедь…

Чёрные крылья, в тучах рассветы,
Вёсны без цвета, ночи в дождях.
Песня любви замолчит недопетой.
Как чёрный лебедь, грустен и я...