Відшуміли роки наші ті молодії.
Немов зріле вино душа пам’ять ту п’є.
Де зосталися наші нездійснені мрії.
Землю де не ділили на твоє і моє.
Відкувала зозуля у зеленому гаю...
Ой, як швидко та осінь прийшла.
Я ті роки свої, мов лелек проводжаю…
А так наче я ще й не жила.
Занесе снігом білим зима моє поле.
Спить під ковдрою з пуху земля.
Ой ти, доле моя…моя рідная доле!
Поверни роки ті…мов того журавля.
Повесні повернуться додому лелеки.
Їх зустріну край свого села.
Доленька відвела від птахів небеспеку.
І мої роки в даль відвела.
фото-інтернет
пролетели годы
© Copyright: Тира Билецкая, 2022
Свидетельство о публикации №122013107793
Свидетельство о публикации №122013107793
Рецензии