Кропива

То не зима - то люди
Холодні, буремні, злі
Хмарами чорними в небі
Калюжами на землі

Блискавки - їхні долі,
Забуті  фрагменти сну
Хтось не зустріне зиму
А хтось недожив весну

Тануть в словах, тривогах
В заздрощах і плітках
Пекельні мертві пустелі
Ворони на кістках

Хворі в своїм нещасті
Словами нещадно б'ють
Спрага любові душить
Але вони злобу п'ють

Влучно словами вдарять
З єхидою  засміють
Мають десь в серці радість
Але негатив дають

Кожен собі чужинець
Інші для них є пил
Цькують, щоб принизити гідність
Без жалю з останніх сил

Кілька миттєвостей мине
Прірва, густа трава
Там де була людина
Виросла кропива


Рецензии