Таке надуло за ніч...
Страшно.
Скажений вітер коси рве...
Хуртелиця.
Гуде й гуде,
Неначе зорі
З неба впали.
І степ:
Самотній океан,
Де хвилі з сніга розкидало.
Поодинокі дерев;
Від сорому закрили очі...
Коли припиниться?
Дива...
Синичко,
Пташко,
Як прийшла,
Потрапила на підвіконня?
Хто твоїм крильцям сили дав,
Щоб проти вітру
Та й летіти?
Зернятком серденько зігріти...
Скажений Січень коси рве,
І Лютий на поріг іде.
Що буде далі?
Будем жити!
І будемо Весні радіти.
Бережіть себе;
Таке надуло за нiч...
© Copyright: Леся Краснодубец, 2022
Свидетельство о публикации №122013005062
Свидетельство о публикации №122013005062
Рецензии