Л. Юферова, Капризная осень, пер. с укр

Осень у штакетников прислонила клены –
Уж давно без листьев, прозябают тут.
Остудили душу серы гобелены,
Слёзы изб пустынных ржавые текут.

На порогах древних шепчутся печали,
Созерцают окна мглистый день смурной.
И взбрыкнув, несётся в бесконечность дали
Время, что не знает «воротись» и «стой».

Аж рычит над полем от ветров гуденье,
В избу овдовевшую ломятся ветры…
До сих пор живут там дивные виденья –
Странные нездешние вышивки - миры.

Ветру безразлично, безразлично времени,
Кто создал цветущий там уют-эдем.
Будут ливни, бури, солнца, стужи, темени –
Всё стирает исподволь мрачный тот тандем.

А сегодня воют ветры как сирены,
Микромир затянут силой в оборот…
Осень прекапризная прислоняет клены
По дорам пустынным у гнилых ворот…

                29.01.2022

Примхлива осiнь
Людмила Юферова
Осінь до штахетів припинає клени –
Вже давно безлисті,змерзлі та худі.
І холодять душу сірі гобелени,
Сльози хат порожніх капають руді.

На порогах древніх шепчуться печалі,
Споглядають вікна дня імлисту хлань.
Вибриком несеться в нескінченні далі
Час, бо геть не знає спину та вертань.

Аж сичить над полем вітрове гудіння,
В овдовілу хату силиться ввійти…
Там живуть ще й досі чарівні видіння –
Дивні нетутешні вишиті світи.

Вітрові байдуже, й часові байдуже,
Хто створив квітучий затишок-едем.
Потім будуть спеки, бурі, зливи, стужі –
Все зітре поволі цей сумний тандем.

А сьогодні свищуть вітрові сирени
Силою турбують сонний мікросвіт…
І примхлива осінь припинає клени
До дворів порожніх, до гнилих воріт…
http://stihi.ru/2022/01/02/4847