Сніжок іде.
Так зимно - зимно.
Не назбираю білих мух.
На рукавичку упадуть,
Красу в дарунок -
Лиш на хвильку,
Щоб їх розгледіть,
Й пропадуть.
Краса...
Вона така мінлива.
Так швидкоплинно час сплива.
Ось, тільки ніченька була -
Ліхтар і зорі
В сніжнім пилу,
І тиша..
Півень прокричав
І співом ранок привітав.
Чому тобі не спиться, птахо?
Ти часу відлік відчував?
Так само, й я його відчула.
Та не журюся,
Кожен день -
То щастя..
Бачить милих, любих,
Співать пісні,
Писать вірші...
Торкнутись яблоні старої,
Відчути присмак кави, сна,
Пробудження.
Ось, ось весна...
А зараз - ніч.
Сніжок летить...
Не зупиняй солодку мить.
Живи!
Снiжок iде
© Copyright: Леся Краснодубец, 2022
Свидетельство о публикации №122012802090
Свидетельство о публикации №122012802090
Рецензии