***

Наснився дім – уже чужий. Ми дві -
Я і сестра. І двері навстіж. Кроки –
Туди, углиб. Зарубки на лиштві,
Де Ані-Олі три-чотири роки.

Де білий пес? Де книги, як птахи?
З усіх рослин – лише  гірке алоє.
Бабуся де? Дідусь? І де батьки?
На цілий світ - нас двоє. Тільки двоє.

Тримаючись за руки, ми йдемо
По коридору, через всі кімнати,
По тому сну, неначе по кіно,
Гукаючи намарно мама-тато.

Де всі?  Гримить Катрусин кінозал,
Стікає кроків порване намисто,
Бо це життя – лише вокзал. Вокзал.
А всі - чотири горбики за містом.


Рецензии
Приснился дом – уже чужой. Нас двое -
Я и сестра. И двери настежь. И шаги –
Они уходят. Зарубки там на косяке,
Где Ане-Оле года три-четыре.

Где белый пёс? Где книги, точно птицы?
На подоконнике – лишь горькое алое.
Бабуся? Дедушка? Где мамы-папы лица?
На свете белом - двое нас. Лишь двое.

Держась за руки, мы идём
По коридору, сквозь комнат ряд,
В том сне, как будто бы в кино,
Зовя напрасно: мама-тато.

Где все? Гремит Катрусин кинозал,
Шагов рассыпалось монисто,
Что эта жизнь – один вокзал. Вокзал.
А все четыре холмика неблизко.

Анна Дудка   29.01.2022 07:55     Заявить о нарушении