Ти просто жінка, що захоплює,
але покохати тебе неможливо.
Пишеш свої вірші,
але поезія себе
ізжила.
І тобі ніхто того
не сказав.
Може і жаль, але не дуже,
бо ти б знову була засмучена.
А твої очі відверто кажуть,
що своє ти вже точно
відмучила.
Інакше,
а як би ти стала тою зіркої,
тою крихтою у морі слів?
Будь-яка правда тобі вже
не здається гіркою,
тому без жалю випускаєш гнів.
Дуже відверта та занадто холодна:
— Яка з минулих тебе була коханою?
— Жодна.
Може ти й голодна,
але не до якихось людських речей.
Тебе торкнись — від погляду пропече.
Наскрізь.
Бо ти просто жінка,
що вміє захоплювати,
але покохати тебе неможливо.
Поезія — то вже мертвий непотріб,
то ти її може ізжила?
Жiнка
© Copyright: Айрина Рыжая, 2022
Свидетельство о публикации №122012708646
Свидетельство о публикации №122012708646
Рецензии
Мне кажется,что поэзия жинку красит,
Ведь то,что на уме сейчас у неё,то на бумаге
И как же всегда с ней хорошо,зная о её мечтаний.
С уважением.
Юрий Симоненков 27.03.2022 14:04 • Заявить о нарушении
Ведь то,что на уме сейчас у неё,то на бумаге
И как же всегда с ней хорошо,зная о её мечтаний.
С уважением.
Юрий Симоненков 27.03.2022 14:04 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.