За хмарами хмари, а далі безодня,
Попід ними віють світові вітри.
Десь у небесах зоряні полотна,
Вселенські соти, божі рої.
Всесвіт завис перед очима,
Такий холодний і старий старий.
Земля для нього мала дитина,
А ми докучливий зоряний пил.
Такі дрібні що нас і не видно,
Але амбіцій гори з морями.
Оголосили себе формою вищою,
Проте чи Всесвіт про те все знає...
Всесвiт
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2022
Свидетельство о публикации №122012706654
Свидетельство о публикации №122012706654
Рецензии