Материнська криниця

                легенда

  Давно це було...
 Колись летіли по небу чарівні дівчата Віли-Віра,Надія та Любов.Крила
 натомили,край вербички сіли.Сіли,відпочили,та й далі полетіли.Аж на тім самім місці криничка народилась.На згадку про крила дівочі білі і криницю назвали Вілою.

   Та промайнув час , прийшов на землю Чорний рік:напали на село кляті басурмани,орда татарська незліченна.Забрала у полон весь цвіт дівочий та парубків-молодців.Батька старого,що дітей боронив,біля криниці й порішили,хату спалили.Матір безтямно на ганку впала.
   Відтоді стала криниця прозиватися Червоною.

  Усі сльози виплакала мати дітям у слід.Занедужала старенька від горя,а криницю називати стали Соленою.

  Гірким стало материнське життя.Тож незабаром і криницю люди прозвали
  Гіркою,адже провели селяни на боротьбу з ворогом усіх,хто міг шаблю в руках тримати.

   Плинув час,і води у криниці ставало дедалі менше й менше,бо не було кому з неї води пити,коней напувати,мальви й ружі поливати,Купальних пісень співати,Великдень стрічати.Не було кому про любов біля верби сповідатись.Всохла криниця,а поряд з нею і верба.Засипав час те місце пісками смутку,порохнявою печалі та попелом спогадів.Лишень одна -єдина тонесенька гілочка,як свічечка,жевріла ,на зсохлому дереві і зосталась.Ледь животіла...Криницю тепер ніхто,окрім ,як Сухою,не називав.

  Та ось навесні пішла до криниці сивенька мати вже вкотре сина свого з війни виглядати ,наче серце її туди покликало.
Побачила,що на гілочці вербові котики рясно срібляться,на сонці мерехтять,а лелека гніздо ладить,зрозуміла,що незабаром прилетить до неї добра звістка.Відтепер стала криниця Лелечою.

  Почала мати землю суху ,де криниця була,копати,грудки кам,яні відкидати,для сина води цілющої криничної добувати.
  Останні сили поклала,а води  дістала,води життєдайної,кришталевої.

  Незабаром і сина зустрічала,з долонь висохлих напувала.
  І була то не просто вода кринична,а любов,ю зрошені ліки ,що безсмертя дарують.

  З того часу криницю ,де вода солодка,холодна,смачна,люди стали Материнською звати.
               
                2012 р.


   


Рецензии
Оппа, так Вам и переводить не надо.Ще довго будемо згадувати ті часи. та й хіба тільки ті. Дякую Вам, Наташа.

Игорь Ярин   22.02.2022 10:04     Заявить о нарушении