Сонце припікало, наче влітку,
Море, мов сапфіровий палас,
Розставляло на своїй поверхні сітку
З променів блискучих, як атлас.
Та невдовзі сонце заховалось,
Хмари враз поглинули його,
Ненадовго в тому місці показалось
Сяйва жовтуватого крило.
Промінь сонця не хотів зникати
В чорних хмарах на поблідлих небесах,
Та вони його убрали в свої шати,
І бавовною нависли на морських хребтах.
Ніч надходила похмура, волохата,
Ніби з цепу скочив, вітер загудів,
Море заревло, мов здоровенний вовкулака,
Місяць зник поміж непізнаних космічних берегів.
Сонце припiкало, наче влiтку
© Copyright: Андрей Март 2, 2022
Свидетельство о публикации №122012605111
Свидетельство о публикации №122012605111
Рецензии