я стільки радощів реальних іспитала...
і себе неначе в Бога я питала.
за що така блаженність благодать.
хто ж мені це зміг подарувать.
я ж нічого не зробила.
життя мене так горем било.
а тепер розвеселило.
зуміло щастячко подарувать.
і біль печаль з душі прогнать.
позитивчик в душу влило де так боляче боліло нило.
і горе щастя розтворило.
бо горе неймовірно
боляче творило.
в горя гостре наче шило рило.
воно кололо безжально рило.
страшне щось завжди говорило.
мене трясло за душу за барило.(
серце тіпалося
а зло все гралося і гралося від того наслаждалося а я печалюся.
ось так живу
то горе в душу вскоче то радість душечку лискоче.
а я щаслива побільше
щастя хочу.
***
© Copyright: Вера Деревьянко, 2022
Свидетельство о публикации №122012601076
Свидетельство о публикации №122012601076
Рецензии