Вечiр непомiтно надiйшов
Небо зорі навкруги порозкидало,
Сонця, мов і зовсім не бувало,
Зник за обрієм його багряний шов.
Довго ще мінився і горів
Захід пустотливими вогнями,
Ніжно-тріпотливим відсвітом заграви,
Та невдовзі згас між темних кольорів.
Крізь, здавалось, непроглядну тьму
Факели зірок повиринали,
Вітер стих, і голоси вже не лунали,
Все віддалось можновладній силі сну.
Свидетельство о публикации №122012504592