Дощ пройшов – і стало тихо.
В роздуми поринули думки.
Золотавим летом закружляли
Вісники осінньої пори.
Сонце враз сховалося за хмари,
Припинився говіркий людський потік,
Пташечки умить порозлітались,
Пролунали десь далекі голоси.
Небо посіріло, загойдалось,
Знов пішов рясний холодний дощ.
Але так чомусь спокійно стало,
Мов скупатися у щасті довелось.
Дощ ішов недовго і поволі,
Стиха падав на пусті шляхи,
На пустинні вулиці і ріки,
На майданчики дитячі і садки.
Вийшло сонце, світлом все залило,
Знов почулися веселі голоси,
Дітвора із хат повибігала,
Зашуміли радісно струмки.
Дощ пройшов
© Copyright: Андрей Март 2, 2022
Свидетельство о публикации №122012405807
Свидетельство о публикации №122012405807
Рецензии