Без упину... Пер. Р. Батищевой

     "Бродить вихлоп останнього духу
      Одержимців, будителів , тих...
      Тільки людство давно вже не слуха
      Ні пророків своїх, ні святих"...
          Оксана Забужко

А внутрішня - дитинність плаче...
В кімнаті - зимна самота...
Стає оглушливою наче б
Вже найвесняніша мета?

Десь сонно цокає бруківка
І в шепіт темряви впліта
Життя стареньку кіноплівку -
Мої похилії літа...

В них, розв'язавши теореми,
Сумує осторонь душа,
Давно забувши ніжність трему,
Буденність сіру залиша....

Мовчати - біль...Молитись - гірше...
Ось без упину - пишу вірші...


                Перевод - Риммы Батищевой



"Бродит выхлоп последнего духа
Одержимых, будителей, их...
Но не внемлют народы, нет слуха.
Нет пророков для них и святых…"
     Оксана Забужко

А внутренний ребёнок плачет...
И одиноко в зимней комнате.
И цель весенняя маячит,
Так оглушительно огромная...

Вот сонный цокот по брусчатке
Вплетает в шёпот темноты
Прошедшей жизни отпечатки –
Седой мой возраст и мечты…

Решая жизни теоремы,
Печалится моя душа.
Былая нежность уж не тема.
Всё будни серые вершат.

Молчанье – боль, молиться – хуже…
Пишу стихи, то сердцу нужно.