Бабье лето

Олесь Доля
БАБИНЕ ЛІТО

Що це нині діється у світі?
Нас любов зустріла на біду.
Заблукаю в бабиному літі,
Та розраду серцю не знайду.
Знову пролітає павутиння,
Падає на килим золотий.
І звучить мелодія осіння,
Але в ній не поруч я і ти.

В пожежі бабиного літа
Згорів мого кохання цвіт.
Печаль ні з ким не поділити.
Під падолистом – щастя слід.

Де тепер твої блукають кроки?
Чом душа моя на самоті?
Дні не повернути з того року,
Що, мов сон, в минулому житті.
Ще леліє сонечко троянду,
Схожу на знедолену любов.
Я для серця змерзлого розраду
В бабиному літі не знайшов.

В пожежі бабиного літа
Згорів мого кохання цвіт.
Печаль ні з ким не поділити.
Під падолистом – щастя слід.

1990-ті рр.


Олесь Доля
(перевод Сергея Волкова и Людмилы Марковой)

БАБЬЕ ЛЕТО

Что произошло вдруг с белым светом?
Встретила любовь нас на беду.
Заблужусь я нынче в бабьем лете,
Но отраду сердцу не найду.
Снова пролетает паутинка,
На ковёр ложится золотой.
И звучит осенняя пластинка,
Только лишь не рядом ты со мной.

Огнём пылает бабье лето,
И в нём горят любви цветы.
А под листвой опавшей где-то
Былого счастья спят следы.

Где шаги твои теперь блуждают?
Почему душа моя одна?
Прошлое что сон, и я не знаю,
Как вернуть ушедшие года.
И ещё ласкает солнце розу,
Словно ту несчастную любовь.
Но тепла от горького мороза
В бабьем лете не нашёл я вновь.

Огнём пылает бабье лето.
И в нём горят любви цветы.
А под листвой опавшей где-то
Былого счастья спят следы.