ти правду написав про осiнь...

***
Либонь ти правду написав про осінь,
Така пора,  такий сезон, такий прогноз,
А чуєш, - вітер, він про те ж голосить,
Так зимно, сумно, димно, й щему передоз.

Бо так ятрять твої жалі й печалі,
Ув одинокості лещатах день за днем,
Коли дивлюсь в провалля, - як то далі?
Пізнати б, - що там є, чи пекло чи едем.

Наріжний камінь, спотикання камінь…
І де вони, хто  вже таке колись минув?
Знаття б, що буде, чи  не буде з нами,
Знаття б, хто на таке наважився, утнув?

Ковтнемо ранок, захлинувшись ніччю,
Відсьорбнем вкотре день із присмаком туги,
Холодне сонце нас не покалічить,
І все наверне знову на своя круги.

Там я з тобою, - нікуди ж вертати,
Коли замулять листопад дощі скісні,
Дні чорно білі… а були  ж картаті,
Дозволь мені побути поряд хоч у сні.


Рецензии