Лорка

Чуєш?
Чуєш плач гітари,
Молода панянко?
Кришталеві  б’ються чари
Зранку, на світанку.
Сьози, наче стрімкі води -
І не втамувати!
Плаче, наче нема броду,
Не уникне страти.

Так нестерпно плаче хуга
Над снігом, неначе
Друг далекий втратив друга...
А гітара плаче!
Так пусті, піщані схили
Плачуть без лілеї,
Нема волі, нема сили
Воювати  з нею.

Ниють струни, наче стріли
Стиглі попід вітром.
Не спинити, нема сили -
Плаче, нудить світом!
Соловейко гине в гаю,
Так і я, без тями
Серце сріблострунне краю
Під п’ятьма мечами.

Ярима Целунок

Оригінал твору:

La guitarra
Empieza el llanto
de la guitarra.
Se rompen las copas de la madrugada.
Empieza el llanto de la guitarra.
Es in;til callarla.
Es imposible callarla.

Llora mon;tona
como llora el agua,
como llora el viento
sobre la nevada.
Es imposible callarla.
Llora por cosas lejanas.

Arena del Sur caliente
que pide camelias blancas.
Llora flecha sin blanco,
la tarde sin ma;ana,
y el primer p;jaro muerto
sobre la rama.

Oh guitarra!
Coraz;n malherido
por cinco espadas.


Federico Garc;a Lorca (1898-1936)