У добрій країні немає мене,
Живе вона тихо та лагідно,
У спокої ціле життя промине,
Розтане морозиво ягідне...
Там добріі люди й теплі вітри,
Там можна дивитися в вічі,
ІЇ не об'їхати навіть за три
В дорозі прожитих сторічча.
Я кожного знаю хрещене ім'я,
І кожну бабусю по батькові -
Із радістю вас би в обіймах зім'яв
Веселий донецький безхатько.
Скінчиться війна, і ми разом в садку,
Мов сшиті всі наново пелехи,
Образу забувши на віки бридку,
Піднімимо високо келихи.
І я повернусь знову жити в свій дім,
(Виб знали, як серце радіє)
Але дуже шкода, бо справа у тім,
Що це, брате мій, лише мрія...
Мрiя
© Copyright: Пётр Троян, 2022
Свидетельство о публикации №122012107735
Свидетельство о публикации №122012107735
Рецензии