Розповім тобі, я, брате,
Наче казку, наче ні:
Щоб за грати не прибрати,
Може навесні мені
Як ходив, я, до стодолі,
Бачив зірки крізь діру;
Дощ їде, та парасолі,
Ще ніколи не беру
Як казав Павло Тичина,
Та кобзар Іван Франко:
Простофиля-дурачина,
Більше ніж Левко Дурко
В полонині біля ватри,
Тільки пив, але не їв
Усю ніч сидів на варті,
Та не бачів кожанів
Тільки но зустрів, я, ранок
Запроторився в шинок;
Взяв горілки, сів на ґанок,
Міркував: все буде ОК!
* * *
ОК
© Copyright: Владимир Тенигин, 2022
Свидетельство о публикации №122012102569
Свидетельство о публикации №122012102569
Рецензии