Метелица

    Н.Бидненко
А хурделиця в білім світі
Все вибілює, прикраша…
Цвіт акацій в минулім літі
Пригадала моя душа.

Цвіт отой під поривом вітру
Облітав і лягав до ніг…
О червневе незгасне світло –
Ти й надія, і мій оберіг!

Грієш серце щодня й щоночі…
Хай хуртеча собі завива –
А мені посміхаються очі
І виспівує вітер слова,

Що не все ще в житті минуло.
Тож цінуймо у нім кожну мить.
За зимовим студеним гулом –
Чуєш? – скрипка весни звучить.

***
А метелица в белом свете
Всё выбеливает, украшает...
Цвет акаций в прошедшем лете
Душа моя вспоминает.

Цвет тот под порывом ветра
Облетел и лёг возле ног...
О июньский неугасимый свет -
Ты и надежда, и мой оберег!

Греешь сердце и днём и ночью...
Пусть метелица себе завывает -
А мне усмехаются глаза
И напевает ветер слова,

Что не всё в жизни минуло.
Так цените в нём мгновения.
За зимнем студёным гулом -
Слышишь? - скрипки весны пение.