Sara Teasdale. The New Moon
День мій, ти вщент зруйнував мене!
Так злива навскіс горде море тне.
Тіло розбите, в душі - синці.
Й хоч би краплинка краси в руці.
Дарунок один ти лишив мені,
День, що вмира в крижанім вогні:
Раптом, в руїнах фабричних брил
визирнув місяць на небосхил.
Наче дівоча, нова краса,
Сяє в граніті, і не згаса...
Хто ж із гіркотою смерть плека,
В час, як на обрії - юнь така!
Sara Teasdale.
The New Moon
Day, you have bruised and beaten me,
As rain beats down the bright, proud sea,
Beaten my body, bruised my soul,
Left me nothing lovely or whole —
Yet I have wrested a gift from you,
Day that dies in dusky blue:
For suddenly over the factories
I saw a moon in the cloudy seas —
A wisp of beauty all alone
In a world as hard and gray as stone —
Oh who could be bitter and want to die
When a maiden moon wakes up in the sky?
***
© Copyright: Мария Луценко, 2022
Свидетельство о публикации №122012008826
Свидетельство о публикации №122012008826
Рецензии