Зимовий сон

(Відповідь Стефанії Терпеливець на вірш «ДРІМАЄ БІЛИЙ ЛІС»)

Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,
Йому постійно сниться один і той же сон,
Що в зелені він тоне і нею оповитий,
Й весна дзвінкоголоса взяла його в полон.

Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,
Він ковдрою накрився до ранньої весни,
І пісню колискову взялась вона співати
Й веде його в чарівні, та лиш весняні сни.

Дрімає білий ліс, лютують в нім морози,
Та й сниться сон веселий, що жебонить струмок,
Що біля річки знову співають верболози,
Й купаються у річці плеяди всіх зірок.

Дрімає білий ліс, зимову казку бачить,
Сніжинки білоокі кружляють у танку,
Ще й вітерець морозу невпинно так тлумачить,
Що кригою скувати залишилось ріку.

Дрімає білий ліс і про тепло він мріє,
Про спів дзвінкоголосий усіх-усіх птахів,
Про те, як він буяє, у шатах зеленіє,
Як зніме він із себе ту ковдру із снігів.

Дрімає білий ліс, та думка не лишає,
Що сон його недовгий, минеться він, як всі,
А поки що цей красень під ковдрою дрімає
Й скупається вже скоро у дощику й росі.

20.01.2022 р.