Беруся знову я писати
Бо час пливе, минає вік...
Не має з нами мого тата,
Хоч ніби чую його сміх...
І часто бачу його постать
У натовпі чужих людей...
Не прийде вже до нас у гості,
Не буде балувать дітей...
Незвично... Важко в це повірить...
Але життя — як мить одна...
Цінуйте, люди, Божу милість,
Ніхто не знає де межа...
Свидетельство о публикации №122011907952