Да, домой я пишу нечасто...

ДА, ДОМОЙ Я ПИШУ НЕЧАСТО...
Перевод стихотворения Лины Костенко

Да, домой я пишу нечасто,
хоть и так далеко я теперь.
То писать мне мешает счастье,
то забавы, то просто лень.
Мама моя, не грусти...

Правду чистую расскажу —
ведь к неправде душа не лежит —
в жизни я никогда не тужу,
просто не от чего мне тужить.
Мама моя, поверь...

Что ни день — то радость нова.
Что ни будень — то праздник с нами.
Что ни слово — от сердца слова,
так как окружена друзьями.
Мама моя, не тужи...

Не споткнусь на любой из дорог
и обиды не встречу тоже...
Как вернусь на родимый порог —
ты узнать меня сразу сможешь?
Мама моя, не плачь...

                18 января 2022 года


Я ДОДОМУ ПИШУ НЕЧАСТО...
Лiна Василівна Костенко [1930]

Я додому пишу нечасто,
хоч забралась в таку далечінь.
Заважає мені то щастя,
то розваги, то просто лінь.
Мамо моя, не сумуй...

Щиру правду тобі скажу —
до неправди душа не лежить —
я ніколи в житті не тужу,
бо не маю від чого тужить.
Мамо моя, повір...

Що не день — то радість нова.
Що не будень — то майже свято.
Що не слово — то щирі слова,
бо у мене друзів багато.
Мамо моя, не тужи...

Не спіткнуся на жодній з доріг,
не зазнаю в житті образи...
Як вернуся на рідний поріг —
чи впізнаєш мене відразу?
Мамо моя, не плач...