Тривога.
Цьому світу необхідна допомога.
В цьому внутрішньому світі пожежа.
Пересічена межа
І стон ведмежий.
З метою
Зберегти старі порядки та устої,
Закриваються всі двері до нового.
В серці себе самог;
Йде пошук Бога.
Бігти
Колами, але нікуди не прибігти.
Бо дороги, що вели до плачу й суму
Лиш ведуть до того ж сну,
В тяжку задуму.
Руку
Друга, що зі мною стріне муку,
Я візьму, бо маю глянути у очі
Тому страху, що плете вночі
Сни не пророчі.
Винний
Це не я, ніхто. Лиш світ єдиний,
Що мене в собі як частку має,
Співом теплим серце дістає
І зігріває.
Тривога
© Copyright: Виктория Михайловна Кулешова, 2022
Свидетельство о публикации №122011700581
Свидетельство о публикации №122011700581
Рецензии